ВІРШІ З БІЙНИЦІ
У Всесвітній день поезії дев'ятикласники гімназії читали у бібліотеці поезії з війни.
На початку зустрічі прозвучали слова поета і видавця Івана Малковича з його недавнього інтерв'ю: «Бачите, війну починають старі маразматики, а воюють і гинуть молоді. Але й пишуть про війну теж молоді. Вони найбільше чують цей нерв і саме їхні твори найбільше мене зачіпають з написаного про війну. Поезія, звісно, найшвидше і найболючіше реагує на війну. З'являються такі речі, які лишають глибокий слід. Згадаймо Першу світову війну, коли хлопці, які воювали, згодом написали найвагоміші твори про ті події». І власне читання почали саме з такої поезії: Даниїл Жук та Дмитро Хомік обрали вірші нашого земляка Василя Бобинського та Степана Чарнецького, автора патріотичного гімну січових стрільців «Ой, у лузі червона калина».
Поетів часів Другої світової війни, які боролися в УПА, називають трагічними оптимістами. Їхня
війна тривала ще довго після закінчення Другої світової. Поезії Юрія Липи,
Марти Гай та Катерини Куйбіди прозвучали від Олега Явного, Анни Косянюк, Аліни
Шпех.
Ще більше було поезії сучасників. Це тому, що сьогодні у нас знову загострені відчуття. І вірші наче кулі вражають глибоко й залишаються у серці. Вірші з бійниці, як казав Максим Кривцов, який загинув на Харківщині рік тому, читали Софія Пащук, Богдана Тюріна, Анастасія Попадин, Улітенко Вікторія. Дівчата обрали поезію Юрія Дадака (Руфа), Вікторії Амеліної, Уляни Дудок.
239 – саме стільки людей літератури загинули у
російсько-українській війні. Читаймо їх твори, і вони житимуть.
Коментарі
Дописати коментар